Ринок і кар'єра | 09.10.2008
Американці позичають гроші один одному
Біда всього навчить. Американці дають собі раду, позичаючи один одному гроші в обхід банків. Як нині «позичити» пару або пару тисяч доларів на батьківщині капіталізму?
«Отримати кредит у ці дні – це одне із останніх найбільших випробувань»,- каже молода підприємець Крістел Карлі, що утримує спеціалізований магазин сонячних технологій у передмісті Вашингтона. І це є смертельно небезпечно, адже середньостатистичний американський громадянин не працює на концернах штибу «Крайслера» чи «Кока коли». Понад 50 відсотків американців заробляють свої гроші на маленьких підприємствах, які у середньому не старші трьох років і у цій початковій фазі потребують єдиного - кредитів. Оскільки ж у банках позик зараз немає, дедалі більше американців кредитують один одного. Фантастична річ, каже приватний підприємець Алекс Клемент.
«Зараз багато хто відкриває це для себе, вау, мені треба пару доларів, і це працює дуже просто від людини до людини.»
Клемент хоче за свої 20 тисяч «баксів», котрі надав молодому підприємцю, десять процентів річних. Банк просив 30 відсотків.
«Це – демократизація фінансового ринку»,- вважає позикодавець. Він не наївний і не добросердний, кредитоздатність свого боржника він перевірив набагато серйозніше, ніж це вдавалося останнім часом американським банкам.
«Я не роздарюю свої гроші, а даю в позику»,- підкреслює Клемент. А саме, із допомогою інтернет-агентства prosper.com. Від початку фінансової кризи цим ресурсом скористалися 630 тисяч американців, які беруть або дають позики.
«Це щось на кшталт порталу Ebay для грошей»,- розповідає шеф prosper.com Кріс Ларсон. Позичальники і ті, хто просить кредит, називають бажані суми і бажаний відсоток річних. Розумна комп’ютерна техніка зв’язує тих і інших, допомагаючи також оцінювати кредитний рейтинг особи. Грошей на приватному ринку капіталу є достатньо, переконує шеф інтернет-порталу prosper Ларсон. «Ця так звана кредитна криза - це є виключно феноменом Волл-стріт».
Американці, яким здається посередництво інтернету надто підозрілим, мають й інші шляхи знайти гроші. Окремі власники ресторанів у Вашингтоні і Нью-Йорку беруть інвестиційні кредити у власних постійних клієнтів. Вартість із відсотками вони потім зможуть проїсти. Ресторатора Бренда Полін радіє, що у такий спосіб більше не залежить від свого банку:
«Ми неймовірно раді, що нічого не винні цим пройдисвітам - фінансовим маклерам».
Із цим невичерпним піонерським духом можна і кризу пережити.
